<< Главная страница

Маленький горбань



Категории Спиридон Черкасенко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Квiтень. Свято. На вигонi за шахтарською слобiдкою весело й шумливо. Дiвчатка грають у крем'яхи, а хлопцi — у м'яча. Погожий день викликав iз халупки навiть старого колишнього шахтаря дiда Антипа. Вiн сидить на призьбi пiд вiкном, а поряд iз ним — онук Павлик. Обоє захопливо спостерiгають за хлоп'ячою грою. Павлик захотiв теж пiти погратися, а дiдусь, поглянувши на його горб, променистi й глибокi очi, знiяковiв i сказав, що там хлопцi можуть його образити. Якщо вже хоче, хай iде до дiвчат, дiвчата любили з Павликом гратися, слухати його поважну мову, i цiкавi казки, тому охоче брали до свого гурту. А казочок Павлик знав багато. Любив, як ïх йому розказувала на нiч мама, переживав за бiдолашного зайчика, якого Коза-Дереза вигнала з його хатини. Вночi йому снилися химернi, чарiвнi сни, якi вiн, маючи добру пам'ять, потiм переказував дiвчаткам. Через страшний горб товаришi цуралися Павлика, тому вiн звик бути на самотi. Лагiдний свiт казок зробив його серце чутливим до всяких пригод, що траплялися створiнням малим та беззахисним. Хлопцям набридло гратися, й вони посварилися за дурницю. Власник м'яча хотiв його забрати, але Захарко повалив того на землю й придавив колiном. Павлик заступився за хлопця, а Захарко став йому погрожувати та ображати. Дiвчата покликали Павлика в степ. Хлопчик любив блукати в степовiй травi, дивитися на небо, хмарки, слухати пiсню жайворонка, складати думки в гарну казочку. Захарко знайшов жайвороняче гнiздечко з вiдкладеними яєчками. Дiти вирiшили не чiпати його, а встромити паличку, намiтити с й прийти тодi, як з'являться пташенята, щоб позабирати ïх. Павлик сказав, що забирати пташенят не можна, пташка плакатиме. Захарко зло посмiявся з нього. Коли дiти вiдiйшли, Павлик повисмикував палички. Захарко це побачив, налетiв на маленького i горбаня й бив доти, поки той знепритомнiв. Дiвчатка покликали дiда Антипа, i вiн вiднiс онука додому, поклав у лiжко й гiрко задумався над долею хлопчика. Дала мати серце, та не дала вроди. А без вроди немає й щастя. Винен же в усьому батько-п'яниця. Коли прибiгла сполохана мати, Павлик уже спав. Уранцi дiдусь приволiк у хату Захарка, сказав Павликовi бити того. Павлик заплакав i вмовляв дiда не карати хлопця. Звернувся до свого кривдника й попросив сказати, що той бiльше не буде битися. Дiд пiшов за матiр'ю розбишакуватого хлопця, а Павлик тим часом просив Захарка пограти з ним у крем'яхи. Коли прийшов дiд Антип iз Явдохою, Захарковою матiр'ю, дiти, весело смiючись, грались у крем'яхи. Павлик, побачивши старого, сказав, що Захарко не злий вiн хороший. Дiд Антип посварився на Захарка пальцем i сказав, що має щастя, а тiтка Явдоха ласкаво смiялася крiзь сльози. Коментар Часто за зовнiшнiми, фiзичними вадами людини не помiчають ïï добре серце, ïï розум та кмiтливiсть. Не тiльки не помiчають а й знущаються з калiки, ображають його. Такий Захарко. Але доi> рота маленького горбаня Павлика, його смiливiсть (вiн не боïться заступитися за слабших!) перемагають зло, пом'якшують жорстоку i поведiнку Захарка, роблять щасливою матiр цього розбишакуватого хлопчика.

Метки Маленький горбань, Спиридон Черкасенко, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Маленький горбань


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация