<< Главная страница

Маленький горбань



Категории Спиридон Черкасенко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Весело й шумливо на вигонi за шахтарською слобiдкою. Малеча грає у м'яча. Павлик з дiдусем сидять на призьбi й захоплено спостерiгають за грою. Обговорюють гравцiв. - Гоп-гоп! Та-та-та-та!.. Хе-хе-хе! Втiк, матерi його мiшок груш!.. Чий такий? — питає дiд ще про якого-небудь меткого пустуна. - Який? Отой... найбiльший? — перепитує Павлик i показує пальцем. — То ж тiтчин Явдошин... Захарко. - Ну й прудкий! Як заєць. - Вiн, дiдусю, тютюн курить. - Ов?.. А, який! — обурюється дiд. — Вишпарити поганця! Неодмiнно вишпарити ремiнякою. А, який! Тютюн... хм! А бiгає здорово! Конем не доженеш. А-та-та-та! Ач, як ушкварив! Треба, треба буде Явдосi сказати. Вишпарити брикуна, щоб не привчався казна до чого!.. - Вiн, дiдусю, й грошi в матерi краде на тютюн. Павлик хоче пiти до хлопцiв, проте дiд, глянувши на великий горб онука, попереджає, що його ображатимуть. Хлопчик йде гратися до дiвчат i розповiдає ïм цiкавi iсторiï. II Знав Павлик ïх, тих казочок, чимало. Мати кожного вечора оповiдала йому безлiч казок: про зайчика, про лисичку, про Короленка й королiвну, про Iвасика-Телесика тощо. Хлопець ïх добре запам'ятовує, а потiм бачить казковi сни. Пам'ять у Павлика прегарна, й вiн завжди пригадує своï сни до найменших подробиць i переказує ïх дiвчаткам, як нову казку, тiльки нiколи не каже, що то сон, а з часом i сам забуває про те. У хлопчика був великий горб на спинi. Вiн не пустував з хлопцями, любив звiрят, тому товаришi часто ображали й били його. III Пiд час гри Захарко бив одного з хлопцiв, Павлик заступився за нього. Бiйка припинилася та всi пiшли у степ шукати жайворонячi яйця i катран. Захарко знайшов гнiздо. Пронька хотiв узяти яйце. Дiвчата просили його не робити цього, щоб жайворониха не покинула гнiздо. Тодi хлопцi знайшли ще кiлька гнiзд i помiтили ïх, встромивши поруч палички. Павликовi було шкода птахiв, i вiн вийняв палички. За це Захарко почав бити його й мало не задавив. Та вже хлопцi стягли того з Павлика. Побачивши, що Павлик уже не кричить i не плаче, а лежить iз заплющеними очима, розкинувши руки й ледве дихаючи, дiти, як сполоханi горобцi, кинулися врозтiч. IV Павлик сидiв уже й тихенько хлипав, коли дiд Антип з дiвчатками прибiг до нього. Дiд Антип пiшов шукати Захарка: дiвчатка сказали, що вiн ховається в шурфi староï шахти. V Зранку Павлик прокинувся вiд якогось вовтузiння в сiнях. То дiд приволiк переляканого Захарка. Старий вхопив хлопця за плечi й пiдвiв до лiжка. — Бий, Павлику, бий його, паршивця, щоб не був таким вредним. Павлик заховав пiд рядно руки й злякано дивився на Захарка. — Не хочеш?.. Бий... — Я не бу-у-уду бiльш!.. — ревiв бугаєм злочинець. — Е, брат, то дурне! Хе... вiн не буде! Ще б пак! Авжеж не будеш, бо ось як вишпаримо тебе з Павликом, то й десятому закажеш... А в мене, хлопче, ремiнь до-о-об-рий... Павлик теж плакав i просив дiда не пороти хлопця. Дiд Антип пiшов геть, а хлопцi гралися у крем'яхи. Дiд помирився з Явдохою, матiр'ю Захарка. — Дiдусю, — весело гукнув Павлик, побачивши старого, — вiн... Захарко зовсiм не сердитий... вiн гарний... Ми тепер часто гратимемося з ним. — А! А! Ну, що ти йому скажеш? — ляснув дiд з обурення об поли руками. — Його вишпарити слiд... А вiн... га?.. Ну, щастя маєш? — посварився дiд на Захарка пальцем, а тiтка Явдоха ласкаво смiялась крiзь сльози. Оповiдання С. Черкасенка Маленький горбань — це твiр про красу та незахищенiсть людськоï душi. Павлик — душевно красивий i щедрий хлопчик. Цi моральнi якостi вiдiграють велику роль у формуваннi його особистостi.

Метки Маленький горбань, СПИРИДОН ЧЕРКАСЕНКО, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
Маленький горбань


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация